Правила та права для учнів

Ти живеш на щедрій українській землі.
Силу і снагу черпаєш з її цілющих джерел.
Вмій цінувати те, що створено,
нашим талановитим народом протягом віків.
Зберегти і примножити надбане – твоє основне завдання.

1. Учень нашої загальноосвітньої школи повинен бути гідним громадянином незалежної Української держави, готувати себе до її розбудови та захисту,з честю носити звання учня першої школи, берегти і розвивати його хороші традиції.
2. Вчитися, жити і працювати на благо рідного народу,знати і поважати Герб, Прапор і Гімн України, виконувати пов’язані з ним ритуали, виробляти в собі патріотичні переконання і вміння відстоювати їх, любити свою мову не тому, що вона прекрасна, а тому, що вона рідна – твій основний обов’язок.
3. Будь сумлінним у навчанні: уважно слухай пояснення вчителя, старанно готуйся до уроків, дотримуйся єдиного мовного режиму, опрацьовуй додаткову літературу, наполегливо і творчо оволодівай основами наук і навичками самоосвіти, бери активну участь у предметних гуртках, олімпіадах, наукових товариствах, не зупиняйся на досягнутому.
4. Трудися сам і шануй працю інших: старанно працюй, бери участь у самообслуговуванні та учнівському самоврядуванні, бережи та примножуй шкільне майно, вчися веденню домашнього господарства, будь економним та бережливим, дотримуйся правил техніки безпеки.
5. Дотримуйся основних принципів загальнолюдської та християнської моралі: поважай державні символи України – Герб, Гімн, Прапор.

Конвенція ООН про права дитини

Передусім, Конвенція — це угода.

Текст Конвенції про права дитини готувався, обговорювався та узгоджувався більше десяти років. Конвенція ООН про права дитини - це угода між країнами. В ній записа­но, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Конвенція була прийнята та відкрита для підписання та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу.

Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства.

Права дитини в Україні

Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності. В нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, і їх права виділені окремими Статтями Сімейного, Цивіль­ного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими зако­нами, такими як закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім’ї». Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства.

Захисти себе

Конвенція ООН про права дитини – це твої права. Вони знайшли своє відображення у чинному законодавстві України. Ти можеш не думати про них. Ти можеш не використовувати їх щодня. Втім, ти маєш знати, що вони існують і вони не­від’ємні від інших прав, гарантованих тобі державою.

Закони різних країни різні. Йдеться зокрема про цифру повноліття і про вік, з якого підліток несе кримінальну відповідальність за скоєний злочин: в одних країнах це 7 років, в інших – 12, в Україні – 14-16 років. Але ти повинен знати, що є права, які не можна змінити. Наприклад, право на турботу і піклу­вання. Також незмінним є, твердження про те, що всі діти мають рівні права. Держава може бути більш чи менш демократичною, але змінити ці права вона не може. Вони – твої.

Читай – дізнаєшся

Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них ти знайдеш 40 прав, які має дитина. Нижче наведені тільки ті статті Конвенції, які стосуються твоїх прав. Всі права можуть бути класифіковані за певними принципами.

Спробуймо класифікувати права:

• Всі діти мають право на життя
• Всі діти мають право на піклування і турботу
• Всі діти рівні у своїх правах

Права «піклуйтеся-про-мене»

• Ти маєш право на достатнє та здорове харчування
• Ти маєш право на освіту
• Ти маєш право на медичну допомогу
• Ти маєш право на розваги

Права «не знущайтеся наді мною»

• Ти маєш право на захист від економічної експлуатації та примусової праці
• Ти маєш право на захист від будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для твого здоров’я
• Ти маєш право не бути жертвою війни
• Ти маєш право на захист від сексуальної експлуатації

Права «я маю власну думку»

• Ти маєш право виражати свої погляди
• Ти маєш право сповідувати свою власну релігію
• Ти маєш право об'єднуватися з іншими
• Ти маєш право на інформацію

Права «спеціальних потреб»: життя деяких дітей є важчим, ніж у їхніх однолітків. Тому такі діти потребують спеціальної уваги і піклування

• Діти-інваліди
• Діти, позбавлені батьківського піклування
• Діти-біженці
• Діти у конфлікті з законом

Преамбула (вступ до Конвенції)

Преамбула Конвенції ООН про права дитини містить таку важливу інформацію, як:

• діти мають право на особливе піклування та допомогу;
• сім'я несе відповідальність за повний та гармонійний розвиток дитини;
• дитина потребує спеціальної охорони, піклування і захисту як до, так і після народження;
• діти, які живуть у виключно тяжких умовах, потребують особливої уваги;
• важливість традицій і культурних цінностей суспільства, в якому зростає дитина;
• важливість міжнародного співробітництва для поліпшення умов життя дітей в кожній країні.

Стаття 1. Визначення поняття ДИТИНА.

Дитина – це людська істота до досягнення нею 18-річного віку. Дитина – це людина, яка зростає. Діти – це люди на шляху в доросле життя. Всі діти потребують повноцінних умов для розвитку і зростання.

Стаття 2. Усунення дискримінації.

Всі права рівні для кожної дитини, незалежно від її раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, соціального походження. Держава не може порушувати жодне з прав. Держава має активно пропагувати права дитини.

Стаття 3. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини.

Усі дії щодо дитини мають виконуватися в інтересах дитини. Якщо рідні, або ті особи, які несуть відповідальність за дитину, недбало виконують свої обов’язки, держава має забезпечити дитині належний догляд і піклування.

Стаття 4. Здійснення прав дитини.

Держава має вживати всіх необхідних заходів для реалізації прав дитини. Держава не може залишати поза увагою права дитини. Всі країни мають співпрацювати для того, щоб права дитини реалізовувались у повсякденному житті. Більш розвинені країни мають допомагати бідним, економічно.

Стаття 5. Роль батьків.

Держава має поважати відповідальність, права та обов’язки батьків та родини. І, водно­час, держава повинна вимагати від батьків ростити та виховувати дітей належним чином.

Стаття 6. Право на життя та розвиток.

Держава визнає той факт, що кожна дитина має невід’ємне право на життя. Держава визнає, що кожна дитина має право на здоровий розвиток.

Стаття 7. Ім'я та громадянство.

Кожна дитина після народження має право на ім’я та громадянство. Кожна дитина після народження має право знати своїх батьків і має право на їхнє піклування.

Стаття 8. Право на індивідуальність.

Держава поважає індивідуальність дитини, її громадянство, ім'я та сімейні зв’язки.

Стаття 9. Розлучення дітей з батьками.

Дитина має право жити разом з батьками. Якщо батьки розлучені, дитина має право спілкуватися з обома батьками, за винятком тих випадків, коли це суперечить інтере­сам дитини.

Стаття 10. Воз'еднання сім’ї.

Держава сприяє воз’єднанню сім’ї.

Держава дозволяє дітям та їхнім батькам в’їзд чи виїзд до іншої країни з метою воз’єднання сім’ї. Держава також дозволяє батькам, які проживають у різних країнах, спілкуватися з дитиною.

Стаття 11. Незаконний вивіз дитини.

Держава вживає всіх необхідних заходів для боротьби з незаконним вивозом дітей за кордон.

Стаття 12. Власні погляди дитини.

Держава забезпечує дитині (згідно з її віком і зрілістю) право формулювати та виражати власні погляди з усіх питань. Держава має приділяти належну увагу поглядам дитини. Дитина має право бути заслуханою в суді та адміністративних органах.

Стаття 13. Свобода вираження поглядів.

Дитина має право вільно виражати свої думки. Це право також включає свободу шукати, отримувати та передавати інформацію.

Стаття 14. Свобода думки, совісті і релігії.

Дитина має право на свободу думки, совісті і релігії. При цьому беруться до уваги відповідальність, права і обов’язки батьків та норми закону.

Стаття 15. Свобода асоціацій/зборів.

Дитина має право бути членом асоціації, гуртка чи клубу. Дитина також має право створювати асоціації, гуртки та – клуби відповідно до закону.

Стаття 16. Право на особисте життя.

Ніхто не може незаконно втручатись в особисте життя дитини. Дитина має право на захист закону від свавільного втручання в її особисте та сімейне життя, її оселю та кореспонденцію.

Стаття 17. Право на інформацію.

Держава забезпечує доступ дитини до інформації і матеріалів з різ­них джерел, особливо з джерел, які сприяють належному розвитку дитини. Наприклад: телебачення, радіо, газети, дитяча література, інформація рідною мовою, а також інформація і матеріали з між­народних джерел. Держава забезпечує належний захист дитини від тих матеріалів та інформації, що завдають шкоду її благополуччю.

Стаття 18. Відповідальність батьків.

Батьки несуть рівну відповідальність за виховання дитини. Держава надає батькам належну допомогу у виконанні ними обов’язків стосовно дітей. Держава має забезпечувати належний догляд за дітьми, батьки яких працюють.

Стаття 19. Захист від насильства.

Діти мають право на захист від усіх форм фізичного, психологіч­ного, сексуального насильства та експлуатації як в сім’ї, так і поза нею. Держава має вживати всіх заходів для запобігання насильст­ву щодо дитини. Дитина має право на необхідну підтримку і допомогу.

Стаття 20. Дитина, позбавлена сімейного оточення.

Дитина, яка не може жити в своїй сім’ї (тимчасово чи постійно) має право на особли­вий захист. Держава має забезпечити дитині належний догляд відповідно до своїх національних законів: усиновлення, передачу на виховання до прийомної родини, або до відповідних установ по догляду за дітьми.

Стаття 21. Усиновлення.

Стаття 22. Діти-біженці.

Діти-біженці мають право на захист. Рівні права на захист мають як діти-біженці у супроводі своїх батьків, так і діти-біженці, які не супроводжуються батьками. Держава має надати захист дитині-біженцю, а також допомогу у пошуку її батьків чи інших членів сім'ї.

Стаття 23. Діти з фізичними та розумовими вадами.

Діти з фізичними та розумовими вадами мають право на особливе піклування. Неповноцінні діти мають вести повноцінне і гідне життя в умовах, які забезпечать їх нормальну участь у житті суспільства.

Стаття 24. Охорона здоров'я.

Кожна дитина має право на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я. Держава повинна домагатися повного здійснення цього права. Особлива увага має приділятися:

• зниженню рівня смертності немовлят і дітей;
• наданню необхідної медичної допомоги, зокрема первинної медико-санітарної допомоги;
• наданню достатньої кількості їжі та чистої питної води;
• наданню належних послуг матерям у допологовий та післяпологовий періоди;
• забезпеченню інформацією всіх верств населення щодо здоров’я, харчування дітей, щодо переваг грудного годування, гігієни і санітарії.

Держава має вживати заходів, спрямованих на скасування традиційної практики, що негативно впливає на здоров’я дітей. Важливу роль відіграє міжнародне співробітництво: розвинені країни мають допомагати країнам, що розвиваються.

Стаття 25. Перебування дитини поза сім’єю.

Іноді дитина більше не може жити вдома. У таких випадках дитину віддають на піклування до прийомної родини, або до дитячої установи. Так, наприклад, трапляється, коли дитина потребує більшого догляду і піклування. Або, коли дитина потребує фізичного чи психічного лікування. Держава має перевіряти, наскільки така передача дитини на піклування потрібна.

Стаття 26. Соціальне забезпечення.

Соціальне забезпечення - це фінансова підтримка і турбота, яку держава надає тим, хто її потребує. Кожна дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.

Стаття 27. Життєвий рівень.

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Стаття 28. Освіта.

Дитина має право на освіту. Дитина повинна відвідувати школу. Кожна дитина має право на безкоштовну і обов’язкову освіту. Держава повинна забезпечити це право. Держава також має забезпечити доступність середньої та вищої освіти на підставі здібностей кожної дитини. Держава має забезпечувати доступність інформації та матеріалів у галузі освіти та професійної підготовки. Держава повинна вживати заходів щодо зниження кількості учнів, які залишили школу. Держава має вживати всіх необхідних заходів для забезпечення такої шкільної дисципліни, яка ґрунтується на повазі людської гідності дитини. Положення Конвенції ООН про права дитини не мають порушуватися під час уроків. Дуже важливо розвивати міжнародне співробіт­ництво у галузі освіти. Освіта має бути доступною для всіх дітей.

Стаття 29. Спрямування освіти.

Освіта має бути спрямованою на:

• розвиток дитини;
• повагу до прав людини;
• повагу до батьків, культури та національних цінностей країни;
• мир, дружбу, порозуміння;
• повагу до навколишньої природи.

Стаття 30. Діти національних меншин.

Деякі діти належать до етнічних, релігійних, мовних меншин. Така дитина має право спільно з іншими членами її групи користуватись своєю культурою, мовою та сповідувати свою релігію.

Стаття 31. Дозвілля.

Діти мають право на відпочинок. Діти мають право на дозвілля і розваги. Діти мають право брати участь в іграх, розважальних заходах, а також у культурному житті та займатися мистецтвом.

Стаття 32. Економічна експлуатація.

Держава повинна захищати дитину від тих осіб, які, заробляючи гроші, використовують дитячу працю. Діти мають бути захищені державою від небезпечної та тяжкої праці. Законодавство держави встановлює мінімальний вік дитини для прийому на роботу і необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня.

Стаття 33. Захист від наркотиків.

Діти мають бути захищені від вживання наркотичних засобів і психотропних речовин. Держава має забезпечити законодавчий захист дітей від вживання, виробництва і торгівлі наркотичними засобами і психотропними речовинами. Держава має розгорнути широку інформаційну кампанію проти наркотиків у школах та в інших місцях, де найчастіше перебувають діти.

Стаття 34. Сексуальна експлуатація.

Діти мають право на захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень, особливо проституції і порнографії.

Стаття 35. Торгівля дітьми.

Держава має вжити всіх необхідних заходів для відвернення викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди у будь-якій формі.

Стаття 36. Інші форми насильства.

Діти мають право бути захищеними від усіх форм експлуатації, яка завдає шкоди їхньому добробуту.

Стаття 37. Діти за ґратами.

Держава забороняє піддавати дитину катуванням чи іншим формам жорстоких покарань. Дітям за вчинені злочини не призначаються смертна кара чи довічне ув’язнення. Арешт, затримання чи позбавлення волі дитини здійснюється згідно з законом лише як крайній захід і протягом якомога коротшого періоду часу. Кожна позбавлена волі дитина має право на гуманне ставлення і повагу до її гідності. Діти не мають перебувати за ґратами разом з дорослими. Кожна ув’язнена дитина має право підтримувати зв’язок зі своєю сім’єю. Кожна ув'язнена дитина має право на негайну правову допомогу.

Стаття 38. Діти і війна.

Під час воєнних дій діти мають особливе право на захист і турботу. Діти, молодші 15-ти років, не можуть брати безпосередню участь у воєнних діях.

Стаття 39. Дитина-жертва.

Дитина, яка стала жертвою будь-яких видів експлуатації, зловживань, катувань та недбалого ставлення, має право на повноцінну допомогу, необхідну для фізичного, психологічного відновлення та соціальної реінтеграції дитини.

Стаття 40. Ювенальна юстиція.

Дитина, яка порушила закон, має право на справедливе судочинство і правову допомогу. Це право також дійсне для дитини, яка підозрюється у порушенні закону. Держава має забезпечити таке поводження, яке не принижує у дитини почуття гідності, зміцнює повагу до прав людини і основних свобод. Держава має сприяти створенню таких законів, процедур, органів, установ, що мають безпосереднє відношення до дітей, які порушили кримінальне законодавство.

Як готувати домашні завдання

Рекомендації учням

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

6. Між уроками роби перерви.

7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).

9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.

10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.

11. Складай план усної відповіді.

12. Перевіряй себе.

Школа Безпеки

Поради у разі знаходження вибухонебезпечного пристрою

1. Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту.

2. Не підходити до предмету, не торкатися і не пересувати його, не допускати до знахідки інших людей.

3. Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету.

4. Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).

5. Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.

  У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій й здійснюється евакуація:

- одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла);

- візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

- під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що проводять евакуацію. Не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;

- тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання.

Якщо будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

- обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки - користуйтеся ліхтариком;

- негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;

- з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

- перевірте, чи потребують допомоги сусіди.

Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам. Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух. Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.

Отож:

- не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

- виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника міліції або іншого посадовця; не можна торкатися знахідки;

- не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки.

Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшалт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т.п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

Правила поводження під час прогулянок у лісі

1) ретельно вибирати місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни;

2) перед розведенням багаття в радіусі п'яти метрів перевірити ґрунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або обережно зняти лопатою верхній шар ґрунту, перекопати землю на глибину 40-50 см);

3) користуватися старими багаттями не завжди безпечно, адже там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї» або такі, що не вибухнули;

4) у жодному випадку не підходити до знайдених багать, що горять (особливо вночі). В цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути.

Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності.

Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

Однією з серйозних загроз сучасного суспільства є тероризм. Майже щоденно здійснюються терористичні акти, унаслідок яких гинуть люди. Більшість цих злочинів здійснюються з використанням вибухових пристроїв. Нерідко це саморобні, нестандартні пристрої, що їх складно виявити, знешкодити або ліквідувати. Злочинці зазвичай поміщають їх в звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим пасажиром у громадському транспорті. Часто такі міни-пастки мають досить привабливий вигляд. Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

Тому бездоглядні предмети в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.

Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм. Слід звертати увагу на:

- припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;

- наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

- звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

- наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

- наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань. Якщо знайдений предмет видається підозрілим, потрібно повідомити про нього працівників міліції чи ДСНС. Якщо знайдено забуту річ у громадському транспорті, доречно опитати людей, які знаходяться поряд. Бажано встановити, кому річ належить або хто міг її залишити. Якщо господаря встановити не вдається, потрібно негайно повідомити про знахідку водія (кондуктора). У разі знаходження підозрілого предмета у під'їзді будинку, потрібно опитати сусідів, можливо, він належить їм. У разі неможливості встановити власника — негайно повідомити про знахідку до найближчого відділення міліції, до військкомату, органів місцевого самоврядування, підрозділу ДСНС за телефоном «101». Якщо підозрілий предмет знайдено в установі, потрібно негайно повідомити про знахідку адміністрацію. 

Правила поведінки у надзвичайних ситуаціях…

1. У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:

- закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зниження ураження фрагментами скла;

- вимкнути світло, закрити вікна та двері;

- зайняти місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю (ванна кімната, передпокій);  

- інформувати різними засобами про небезпеку близьких чи знайомих.    

2. У разі загрози чи ведення бойових дій:

- закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкнути живлення, закрити воду і газ, загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

- взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;

- відразу залишити житловий будинок, сховатися у підвалі або у найближчому сховищі;

– попередити сусідів про небезпеку, допомогти людям похилого віку і дітям;

- без крайньої необхідності не залишати безпечне місце перебування;

- проявляти крайню обережність; не варто панікувати.

3. Якщо стався вибух:

- уважно озирнутися навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;

- якщо є можливість – спокійно вийти з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавати звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;

- виконати всі інструкції рятувальників. 

4. Під час повітряної небезпеки:

 - відключити живлення, закрити воду і газ;

- загасити (вимкнути) пристрої для опалення; 

- взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, аптечку;

- попередити про небезпеку сусідів і, у разі необхідності надати допомогу людям похилого віку та хворим;

- дізнатися, де знаходиться найближче до укриття. Переконатися, що шлях до нього вільний і укриття знаходиться у придатному стані;

- якнайшвидше дійти до захисних споруд або сховатися на місцевості. Дотримуватися спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишати безпечного місця перебування. Слідкувати за офіційними повідомленнями.

5.Під час масових заворушень: 

- зберігати спокій і розсудливість; 

- під час знаходження на вулиці – залишити місце масового скупчення людей, уникати агресивно налаштованих людей; 

- не піддаватися на провокації; 

- надійно зачиняти двері. Не підходити до вікон і не виходити на балкон. Без крайньої необхідності не залишати приміщення.

6. Якщо Вас захопили у заручники і Вашому життю є загроза:

- постаратися запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;

- за першої нагоди постаратися сповістити про своє місцезнаходження рідним або міліції;

- намагатися бути розсудливим, спокійним, миролюбним, не піддавати себе ризику;

- якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, намагатися уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними;

- не підсилювати агресивність злочинців своєю непокорою, сваркою або опором;

- виконувати вимоги терористів, не створюючи конфліктних ситуацій, звертатися за дозволом для переміщення, відвідання вбиральні тощо;

- уникати будь-яких обговорень, зокрема політичних тем, зі злочинцями;

- нічого не просити, їсти все, що дають;

- якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі злочинцями, постаратися встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;

- уважно слідкувати за поведінкою злочинців та їхніми намірами, бути готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;

- спробувати знайти найбільш безпечне місце у приміщенні, де знаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму терористів (кімната, стіни і вікна якої виходять не на вулицю – ванна кімната або шафа). У разі відсутності такого місця – падати на підлогу за будь-якого шуму або у разі стрільбі;

- при застосуванні силами спеціального призначення сльозогінного газу, дихати через мокру тканину, швидко і часто блимаючи, викликаючи сльози;

- під час штурму не брати до рук зброю терористів, щоб не постраждати від штурмуючих, які стріляють по озброєних людях;

- під час звільнення виходити швидко, речі залишати там, де вони знаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконувати команди групи захоплення.

7. При проведенні тимчасової евакуації цивільного населення з небезпечної зони:

- взяти документи, гроші й продукти, необхідні речі, лікарські засоби;

- за можливості, надати допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями;

- дітям дошкільного віку вкласти до кишені або прикріпити до одягу записку, де зазначається ім’я, прізвище, домашня адреса, а також прізвище матері та батька; 

- переміщатися за вказаною адресою. У разі необхідності – звернутися за допомогою до міліції та медичних працівників. 

Безпека під час відпочинку та вдома

У вільний від навчання й праці час необхідно від­почивати. Найкращий відпочинок — це рухливі ігри на свіжому повітрі. Чимало дітей у вільний час люблять переглядати телепередачі, читати, малювати, вишивати. Проте цим надмірно захоплюватися не варто, бо після такого від­починку можна ще більше втомитися.

Поміркуймо, чому? У школі наш мозок, органи зору й слуху постійно працюють. Якщо вдома, поо­бідавши, ми сідаємо дивитися телевізор чи читаємо, то знову навантажуємо роботою мозок, очі, вуха й не даємо їм можливості відпочити. Інша річ, якщо після обіду погратися на свіжому повітрі, побігати разом із друзями або допомогти вдома по господарству.

Гуляти й гратися можна лише в призначених для цього місцях. У місті — на ігрових майданчиках біля будинків, у скверах чи парках. У селі — на подвір'ї, на майданчиках біля шкіл, дитячих садків.

Пам'ятай! Від того, як ти відпочиваєш, залежить твоє здоров'я!

Відпочинок може бути пасивний і активний. Особ­ливо велику цінність має активний відпочинок. Ка­татися на велосипедах, самокатах, роликах, ковзанах, санчатах, лижах, скейтбордах корисно для здоров'я. Але для таких ігор треба вибирати безпечні місця. Футбол, теніс, баскетбол та інші рухливі ігри сприя­ють зміцненню здоров'я. Азарт гри піднімає настрій і ми часто не помічаємо, як швидко минає час. Ак­тивно рухаючись, ми відчуваємо радість, розкутість і свободу від оволодіння руховими діями.

Для різностороннього розвитку організму люди­ни особливу цінність мають різноманітні види рухів. Стрибки й метання удосконалюють координацію, ходьба і біг сприяють формуванню витривалості, а гімнастичні вправи розвивають гнучкість.

Під час ігор ми отримуємо можливість проявляти активність, ініціативу й творчість.

  Але щоб усі ці ігри та прогулянки були безпечни­ми, слід запам'ятати:

·        Ніколи не погоджуйся йти в парк, у ліс із незна­йомими людьми. Намагайся втекти від людини, яка кличе тебе із собою, голосно кричи: «Я вас не знаю!». Розкажи про це міліціонеру, учителю, батькам.

·        Під час прогулянки на природі не можна захо­дити далеко, щоб не заблудитися.

·        Не можна розводити вогнища будь-де. Треба по­радитися зі старшими, де це можна зробити.

·        Небезпечно пити сиру воду з річки, озера, бо­лота, калюжі.

·        Не можна збирати й споживати незнайомі гриби та ягоди, серед них можуть буть смертельно отруйні.

·        Купатися у водоймах можна лише під нагля­дом дорослих.

·        Купатися й пірнати можна лише в знайомих місцях.

·        Не можна купатися дуже довго, щоб не пере­охолодитися.

·        Взимку треба уникати ігор на тонкому льоду — це дуже небезпечно.

·        Дітям категорично забороняється пересувати важкі предмети.

З кожним роком наше житло стає комфортнішим. Багато в чому полегшують життя людини холодильник, водопровід, газ, електрика... В умілих руках вони — дру­зі, але в невмілих можуть стати ворогами.

Уяви собі, що твій гість — Мауглі. Щоб гостю­вання було приємним, ознайом його зі своєю квар­тирою. Розкажи про призначення кімнат, речей. По­кажи предмети, які можуть бути небезпечними, якщо не вміти ними користуватися. Навчи, як правильно поводитись на балконі, у кухні, ванні тощо.

·        Теле-, радіоапаратурою, комп'ютерами, побутови­ми електроприладами можна користуватися тільки тоді, коли вдома є батьки, і з їхнього дозволу.

·        Не можна сидіти на підвіконні, перехилятися че­рез відчинене вікно.

·        На балконі не можна стрибати, перехилятися че­рез перила, ставати на ящик, табуретку.

·        На горища, дахи, будівельні майданчики, у підва­ли дітям ходити заборонено.

Кожна дитина має чітко знати, куди їй звернутися у випадку небезпеки, пам'ятати необхідні номери те­лефонів: пожежної охорони, швидкої допомоги й мі­ліції. Але слід пам'ятати й те, що не можна турбувати ці служби без потреби. Адже в цей момент, коли ви, граючись, викликали, скажімо, швидку, комусь справ­ді може бути зле. Та й іншого разу, коли ви справді потребуватимете допомоги, вам можуть не повірити. Згадайте казку про пастушка, який неодноразово зді­ймав тривогу, а коли на череду напали вовки, йому ніхто не повірив і не допоміг.

Окрім трьох основних телефонів, слід чітко знати телефони сусідів, робочі телефони батьків, щоб у ви­падку небезпеки зв'язатися з ними.

У жодному випадку не можна розказувати незна­йомим людям, як тебе звати, як звати батьків, де вони працюють, де ти живеш.

Коли додому телефонують незнайомі люди, най­краще не називати свого імені й покласти трубку. Якщо хтось незнайомий дзвонить у двері, можна ска­зати, що тато відпочиває, а мама повернеться через кілька хвилин.

Якщо ж хтось намагається зламати двері або від­крити їх, слід негайно зателефонувати до міліції, сусі­дам і знайомим, які живуть поблизу, голосно кликати на допомогу з балкона чи з вікна.

Відчиняти двері можна тільки рідним. Згадайте, що трапилося з козенятами з казки «Вовк та семе­ро козенят».

Безпека при поводженні з електрикою

·        При користуванні побутовими електроприладами, щоб уникнути ураження електричним струмом, необхідно дотримуватися таких елементарних правил:

-      не можна одночасно братися за каструлю, яка стоїть на електроплиті, і за кран водопроводу;

-      змінюючи електролампочку, необхідно виключити подання струму в патрон;

- не можна мокрими руками торкатися вимикача, розетки, цоколя   електролампочки,   увімкнутих електроприладів, неприпустимо прасувати вологу білизну праскою з пошкодженим шнуром;

-      не можна прикріплювати до електролампочки саморобні паперові абажури;

-      не можна ремонтувати побутову техніку, яка перебуває під напругою;

-      не можна експлуатувати електропристрої мокрими;

-      не можна прив'язувати до електропроводки мотузки, проводки, тому що вони можуть пошкодити ізоляцію і викликати коротке замикання;

-      категорично забороняється ремонтувати перегорілі пробки з допомогою саморобного «жучка».

·        При загоранні електропроводки і побутової електротехніки необхідно вимкнути струм, а потім уже займатися гасінням пожежі.

·        Небезпечною є так звана крокова напруга. Вона виникає, коли провід падає на землю і електричний потенціал накопичується в землі. Тому, коли людина підходить до електричного проводу, що впав на землю, її ноги опиняються в точках з різним потенціалом. У результаті електричний розряд проходить через тіло людини. Щоб цього не сталося, не слід наближатися до проводу, який упав, а тим більше брати його в руки

.

Поради психолога учням по підготовці
до Зовнішнього незалежного оцінювання   

Іспити, як і більшість явищ життя, – явище перехідне. Коли вони закінчуються, з'являється відчуття свободи, забуваються сльози, нервування, повертається спокійний сон. Але ж можна скласти іспит і з меншими втратами для власного здоров'я, отримати добрі оцінки й чекати наступного іспиту без страху та безсонних ночей.

Психологи розцінюють іспит як:

1. «перетравлювання» значно­го обсягу інформації, яке пов'я­зане з великим навантаженням на мозок;

2. серйозне емоційне напру­ження і велике навантаження на нервову систему;

3. оцінювання не лише знань дитини, а й її особистості.

Найоптимальніший варіант підготовки до складання іспитів:

Розпорядок дня:

Харчуватися слід три-чотири рази на день. Мед, горіхи, мо­лочні продукти, риба, м'ясо, овочі та фрукти забезпечать баланс необхідних вітамінів і мінералів в організмі й відновлять енергетичні витрати. Нормальний здоровий сон і відпочинок зменшать наванта­ження на нервову систему. Не варто відмовлятись від звичних занять спортом –  це буде своєрідним відпочинком.

Слід пам'ятати про біоритмо-логічні особливості: «сова» не­ефективно працює з 6 – 8 год. ранку, а «жайворонок» навряд чи буде працездатним до 2 – 3 год. ночі. В усіх людей рівень біоло­гічної активності знижений із 17 до 18 години.

Можна вживати тонізуючі пре­парати, наприклад, із женьшеню чи елеутерококу. Каву краще пити вранці й небагато, лише для того, щоб прокинутися (для тих, хто звик саме так розпочинати свій день). Кава підсилює нервовість і тривожний стан у невпевнених собі людей. Заспокійливі медичні препарати зовсім не потрібні, їх можна вживати лише за призна­ченням лікаря.

Правильна організація вивчення навчального матеріалу:

Спочатку слід переглянути весь матеріал і розподілити його таким чином: якщо треба вивчи­ти 100 питань за чотири дні, то в перші два дні вивчається 70% усього обсягу, третього дня – решта, четвертого – повторюють вивчене. При цьому складні теми варто чергувати з простішими – не обов'язково вчити всі питан­ня поспіль.

Є й деякі психологічні зако­номірності, які слід враховувати.

1. Найкраще запам'ятовується інформація, викладена на початку і на­прикінці тексту. Середина зазвичай швидко «вилітає» з голови. Тому під час запам'ятовування та повторення слід приділити ува­гу середині тексту.

2. Повторювати треба не ме­ханічно, а вдумливо, зосередив­шись на змісті. Інформація після і «завантаження» в мозок, якщо її не повторити, утрачається на 20 – 30%  упродовж  перших 10 год. Щоб цього не сталося, слід прочитати текст, повторити його вдруге, через 20 хв. – утретє, а через 8 – 10 год. –  учетверте, і ще раз –  через добу.Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові.

3. Особливість «упізнавання». Дивлячись на текст, відчуваєш, що колись це все бачив, читав, отож вирішуєш, чи  витрачати час на це питання не варто й можна переходити до наступного. Насправді ж це – несвідомий самообман. І якщо не вивчити уважно те, що здається таким знайомим, на іспиті можна не відповісти на таке «знайоме» за­питання.

4. Запам'ятати можна найкра­ще, якщо знати, що є «найближ­чим»: текст, малюнок, логічна схема.

5. Слід спробувати знайти щось цікаве у найнуднішому ма­теріалі, адже цікаве запам'ято­вується набагато легше. Можна готуватися до іспитів удвох, адже одна голова добре, а дві – краще. Підготовка до іспи­ту вдвох має свої переваги, якщо поставитися до цього серйозно й сумлінно. Учити разом не вар­то, а от повторювати навіть ба­жано. Це краще робити напере­додні іспиту.

Готуватися можна й так: пер­ший день – самостійне вивчен­ня, другий – повторення й пе­реказування один одному. Було б добре розділити теми за інте­ресами, за складністю, за сту­пенем засвоєння: один розпові­дає те, що другий раніше не вивчив. Розповідати треба чітко, де­тально, емоційно. Можна прово­дити «репетиції» перед іспитом і наодинці: ставити собі запитан­ня, уголос відповідати, привча­тися слухати своє мовлення.

Шпаргалка — річ потрібна:

Використання шпаргалок на іспиті найчастіше закінчується дуже сумно. Вони потрібні лише тим, хто краще запам'ятовує ма­теріал при конспектуванні, – викладений коротко (у вигляді тез), він краще тримається у па­м'яті. Шпаргалки зручно перечитувати перед самим іспитом, а от брати на іспит не варто.

«Спокійно, тільки спокійно»:

Так завжди в екстремальних ситуаціях казав Карлсон. Слід скористатися його порадою. Адже нервують завжди ті, хто погано знає матеріал. Ті, хто зовсім нічого не знає, зазвичай спокійні. Ті, хто знає матеріал добре чи на середньому рівні, нажахані до останньої хвилини, поки не отримають оцінку. Щоб подолати свій страх, можна розповідати самому собі вивчений матеріал, начебто на іспиті. Уявіть складну ситуацію на іспиті й знайдіть із неї вихід. Поставте самі собі підступні за­питання й дайте на них від­повідь –переборіть свій страх ще до іспиту. Згадайте випадки свого успіху, подумки відчуйте їх іще раз. Спробуйте вдатися до аутогенного тренування. Налаштуйтеся на те, що «у мене все вийде» й повторюйте ці слова перед сном. На іспиті не втрачайте самовладан­ня у складний момент, хоч це й нелегко. Згадайте про почуття гу­мору – іноді воно виявляється і в екзаменаторів. Складіть план відповіді на іспиті – це теж заспокоює.          

Рекомендації учням із проблем тестування

Тренуйся! 

Перед офіційним тестуванням варто виконувати якнайбільше опублікованих тестів —   просто заради тренування. Не можна навчитись добре вирішувати тести, не виконуючи їх  самих, примінюючи цю практику іншими видами контролю і самоконтролю. Ці тренування не  тільки призводять до знайомства з типовими конструкціями тестових завдань, а й дають вам  інший досвід — самоспостереження й оптимальної саморегуляції під час тестуваня.

Поспішай! 

Тренуйся із секундомером у ракух. Порівнюйте час, потрібний для виконання тестів. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації змагальної ситуації неможливо змоделювати той стресс ( напругу ), що викликає будь-яке тестування.

Випробовуй! 

У тренуваннях застосовуйте правильну тактику, тобто додержуйтесь усіх рекомендацій, як правильно вирішувати окреме завдання чи тест у цілому. Наприклад, не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, а треба відразу ж познайомитися з варіантами відповідей. Тоді зміст відповідей прояснить вам, що сааме є необхідним в інструкції до данного завдання. Це конкретний приклад тактики, яку треба випробувати. Її можна освоїти й ефективно застосовувати, тільки активно тренуючись у тестуванні.

Угадуй!  

Якщо ви впевнені у виборі, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь відповіді перед іншими, то інтуїції варто довіряти. Така довіра, як правило, призводить до приросту балів.

Пропускай!  

Треба навчитися пропускати важкі чи незрозумілі завдання. Пам’ятайте: у тесті завжди знайдуться такі завдання, з якими ви обов’язкововпораєтесь. Просто нерозумно не дібрати балів тільки тому, що ви недобрались до «своїх» завдань, а застрягли на тих, навчальний матеріал яких вам невідомий. Звичайно така тактика може принести успіх далеко не завжди. Якщо тестпобудований за принципом «сходів» і починаєтьсяз легких запитань, то не варто пропускати всі перші завдання.

Виключай!  

Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод вилючення дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох ознаках (а це легше), а не відразу на п’ятьох-сімох (що набагато складніше)

Скорочуй вибір!   

Якщо кілька відповідей (1-2) із чотирьох чи п’яти варіантів здаються вам зовсім невідповідними, а інші —підходящимиз рівною ймовірністю, то в цьому випадку правильніше буде не пропускати це завдання, намагатисьвибрати відповідьз інших просто навмання. Шляхом такої тактикиви отримаєте більше балів. Це — теорія ймовірності. Адже «негативнее знання» (про те, яка відповідь свідомо не годиться)- це теж знання, і нерозумно відмолятися від його використання.

Думай тільки про поточне завдання!   

Коли ви бачите завдання(питання), забувайте все, що було в попередньому: як правило, завдання в тестах не пов’язані одне з одним, тому знання, які ви застосовували в одному(уже вирішеному вами), як правило не допомогають, а тільки заважаютьсконцентруватись і правильно вирішити інше завдання.

Читай завдання до кінця!  

Поспіх не повинен призводити до того, що ви будете намагатись зрозуміти умови завдання з «першими словамим» й добудувати кінцівку у власній уяві. Це вірний спосіб зробити прикрі помилки в найлегших питаннях.

Не засмучуйся!   

У будь-якому професійно підготовленому тесті чимало завдань, з якими ви просто не зможете впоратись (так заплановано). Більше того, усі 100% завдань зможуть виконати лише одиниці! Тому ніякого сенсу розхлюпувати емоційну енергію на передчасну досаду.   

Навіть, якщо вам здається, що ви допустили занадто помилок і просто завалили тест, пам’ятайте, що дуже часто відчуття є помилковим: при порівнянні ваших результатівз іншими може з’ясуватись, що інші допустили ще більше помилок. У підсумку ви одержите якщо не найвищий бал, то цілком пристойний.   

Ця установка особливо знадобиться «круглим відмінникам», які звикли при звичайних методах контролю домагатися максимального результату. Якщо ви хочете стати класним «тестовим бійцем», навчайтесь не тільки наносити удари, а й тримати їх (якщо висловлюватись термінами боксу). Треба категорично відмовитись від «комплексу відмінника», який не звик непохитно переносити окремі локальні невдачі.

Заплануй два кола!  

Сплануйте середній час на кожне завдання таким чином, щоб за дві третини (максимум три чверті) сеансу пройти всі завдання «за першим колом». Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких для вас «своїх» завданнях, а потім зможете подумати й добрати щось на важких, які вам спочатку довелося пропустити. (Подібни й рецепт, на жаль не годиться для комп’ютерних тестів, які часто не дозволяють повертатись до попередніх завдань даоі, ніж на один крок.)            

Бажаємо вам якнайкраще здати іспити!